Ручка рибачки та фіалкове доміно. Одеська музкомедія поставила оперету про шалену венеціанську ніч
Прем'єрними показами оперети Йоганна Штрауса «Ніч у Венеції» завершився 77-й сезон в Одеському академічному театрі музичної комедії імені Михайла Водяного.
Дія відбувається в Венеції на початку XIX сторіччя. Перший показ відбувся 3 жовтня 1883 року в Берліні, і з тих пір по всьому світові в різних версіях підкорює публіку ця фривольна комедія з численними водевільними ситуаціями (хоча сам композитор вважав лібрето «надуманою історією, що розвалюється, де нема й сліду змісту»).
Проте геній Штрауса оживив карнавальний сюжет австрійським вальсом, італійською тарантеллою, ліричними аріями й ансамблями. А лібрето в різних театрах коректують по-своєму. У нас, наприклад, дружину сенатора спокусив не бродячий танцюрист Гвідо, а рідний племінник чоловіка, що додає сюжету пікантності. Дядечко в фіналі ще й дякує племінничку за все, що він робить замість нього, а зала регоче.
За все, що відбувається на сцені, несуть відповідальність режисер Володимир Подгородинський та маестро Вадим Перевозніков. Бадьорі, живі темпи, завершення кожного номеру ефектною мізансценою, стоп-кадром, в якому застигають персонажі — це заслуга насамперед авторів вистави. Барвиста сценографія з мотивами творів Альбрехта Дюрера, Ґустава Клімта, Анрі Руссо та одеситки Ніни Федорової – заслуга художника-постановника Станіслава Зайцева.
І неможливо не похвалити українське лібрето Леоніда Сущенка, хоча й лунає з акторських вуст часом «гарне містечко» замість «гарної місцинки» та «помщу» замість «помщуся», спішимо на прем’єрні обмовки. В цілому – красиво й поетично: «В світських колах нема поняття зради, є поняття «переплутала», «О, як ревниво в очі їй та зірка дивна зазирає», «Любовних трохи втіх – повірте, це не гріх», «У палацах в наші дні живуть одні лиш шахраї».
Балетмейстер-постановник Віталій Кузнецов, звичайно, примушує переплутати хор із балетом, настільки всі граційні на сцені (та все ж таки танок масок з опаловими ліхтарями в руках – тріумф професіоналізму).
В основі австрійської оперети композитор використовує традиції італійської опери-буффа, де, як правило, прості люди — слуги, селяни, які обдурюють своїх господарів чи знатних панів. Обманом можна проникнути й на бал-маскарад до самовдоволеного серцеїда герцога Урбіно (народний артист України Володимир Фролов вражаюче вжився у образ заманливого аристократа). Він має намір спокусити красуню Барбару, дружину місцевого сенатора Делаква, та заразом може розповсюдити свою схильність ще на декількох дам…
Проблема в тому, що постійні переодягання з жовтого доміно в фіалкове та навпаки зовсім заплутали спокусника. І він із жаром цілує ручку рибачки Анніни (Ірина Візіренко), а потім прачки Чиболетти (заслужена артистка України Наталія Ткачук), вважаючи їх шляхетними особами!
А керує всім цим сам змій-спокусник (Михайло Ігнатов), ні більше ні менше. Про інше не питайте – ось почнеться 78-й сезон, все побачите й почуєте самі, та захочете повторити!
Фото Олега Владимирського.