Молода одеська площа отримала історичну назву — Білої акації
Ця зовсім молода площа, якій лише трохи більше сорока років. Ще зовсім недавно в неї не було назви. Тобто, іменували її так: площа перед театром одеської Музкомедії. Тепер із нею можна заново познайомитися. Бо площа отримала, нарешті, ім’я. До речі, історичне.
Акація, акація… Травень наближається до кінця, а залите сонцем місто все більше тішить ароматом цього «самого-самого» одеського квітучого дерева.
А ми поспішаємо на площу Білої акації, яка народилася разом з новою будівлею Театру. Їй, значить, лише сорок з невеликим.
Ну а площа… А площа на честь відновлення класичної оперети перетворилася на місце проведення дуже святкового, яскравого фестивалю нашої Музкомедії – «Акація Фест», який заграв безліччю найяскравіших фарб на честь відновленого в 2017 році такого знакового для театру спектаклю.
Так виглядала площа ще до отримання імені, 2018 рiк
Так виглядала площа за часів фестивалю Акація Фест, фото 2019 року
Площа здається величезною і водночас дуже затишною. Посередині – фонтан. Лавки, світильники. Можна в будь-який час відпочити в тіні дерев.
Фонтан зараз притих… Придивіться, до речі: його сопла викладено у вигляді скрипкового ключа. Ах, якою ж святковою стає площа Білої акації, коли вона б’є водяними струменями!
Скульптура Муза на дельфіні на площі Білої акації
Скульптура Муза ще в майстерні
Так виглядала Муза на площі під час фестивалю
Будівництво нової будівлі театру та площі розпочиналося у 1966 році. У театрі й досі дбайливо зберігаються чорно-білі фото, що зафіксували стадії цього довготривалого будівництва, що втілювало в життя проект архітектора Г. Топуза та інженера А. Любовського за участю архітектора В. Красенка.
Збиралися збудувати швидко, за два-три роки. Але все обернулося зовсім не так. Будівництво стало «одеським довгобудом»: два-три роки розтяглися майже на 15 років.
З приходом на посаду директора театру народного артиста СРСР Михайла Водяного будівельні роботи пожвавилися і саме завдяки його наполегливості та популярності багато питань вирішувалося значно швидше, ніж раніше. Ця наполегливість, як розповідають у театрі, коштувала Михайлу Водяному першого інфаркту…
Будівлю театру було збудовано лише у 1981 році. На площі поруч із театром було встановлено фонтан, спеціально виготовлені світильники… 29 квітня 1981 року Михайло Водяний отримав від будівельників символічний ключ. Перша вистава у новій будівлі відбулася 7 жовтня 1981 року.
Відкриття нового будинку театру. З символічним ключем – Михайло Водяний
Молоді деревця акації на площі – це особлива історія. На фестивалі «Акація Фест» їх висадили перші виконавиці головних ролей у виставі «Біла акація» (а згодом – і в однойменному фільмі), корифеї сцени – народна артистка України Євгенія Дембська та заслужена артистка України Ідалія Іванова. Третє молоде деревце було висаджено артистами театру.
Євгенія Дембська висаджує акацію під час першого фестивалю «Акація фест» (фото з архіву театру)
Ідалія Іванова висаджує акацію під час першого фестивалю «Акація фест»
Площа і театр Музкомедії – єдине ціле, вони споріднені… Радість і глибокий сум злиті воєдино. Тут з радістю зустрічають глядача, тут дарують фестивальний блиск, звідси оплесками проводжають в останню путь артистів театру.
…Невдовзі після відходу з життя Євгенії Дембської висаджене нею на площі деревце акації розкололося надвоє. Співробітники театру одразу звернулися до фахівців. Ті винесли вердикт: дерево житиме, треба тільки йому трохи допомогти.
Деревце живе. Воно зелене-зелене і готове (не поспішає!) ось-ось зацвісти. Ми встигли закарбувати на ньому бутони акації…
Неспішно зацвітають молоденькі акації, висаджені Євгенією Дембською та Ідалією Івановою
