Переможець у номінації «Творче досягнення року» — Одеський академічний театр музичної комедії ім. Михайла Водяного
Звання лауреата рейтингу Одеський академічний театр музичної комедії ім. Михайла Водяного (директор – Олена Редько) отримав за постановку шедевра світової музики – рок-опери Ендрю Ллойда Веббера та Тіма Райса «Ісус Христос – superstar» (режисер-постановник – Володимир Подгородинський).
Поставлена на сценах 17 країн світу, рок-опера тривалий час була знайома одеситам лише за привезеними моряками платівками, коли меломани ганялися за її записами. Тоді, в сімдесяті, навіть уявити собі було неможливо, що «Jesus Christ Superstar» цілком легально буде йти на сцені нашої Музкомедії. З дня першої постановки на Бродвеї минуло понад 50 років – вік кількох поколінь.
– Ми вдячні авторам та правовласникам матеріалу, британській компанії The Realty Useful Group за надану можливість виконати цей твір, – розповідає директорка театру Олена Редько. – Власне, ми першими в Україні зробили це з дотриманням усіх законних підстав. Була колись постановка в харківському театрі, але вони це зробили, не маючи авторських прав. Ми з Володимиром Івановичем до ідеї цієї постановки періодично поверталися не раз, адже працюємо разом уже понад 20 років. Однак усе не було можливості поставити цей твір, а тут якось усе склалося. І саме ці часи вимагали такого матеріалу, і два повних склади виконавців зараз є, а це не кожний театр зможе забезпечити при такому складному матеріалі.
– Я про це мріяв, можу навіть сказати, що в принципі прийшов в одеський театр, щоб це поставити, – говорить режисер-постановник вистави Володимир Подгородинський. – Мрія втілилися, і тепер було б непогано що-небудь з Веббера ще поставити… Незважаючи на абсолютно вільне трактування авторами Великої книги – Нового завіту, ми постаралися сказати про те, що становить основну тривогу наших днів: без любові та співчуття особистість неминуче деградує, людина перестає бути людиною. Чому хор і оркестр на сцені? Бо насправді головними дійовими особами тут є хор, оркестр і балет. Усі учасники дійства на сцені ніби уособлюють натовп, який перебуває у конфлікті зі Всевишнім. Спочатку між ними благість, а потім – навпаки. Зрада, зневіра – це все і про нас.
– У автора немає такого фіналу, як у нас, – зауважує Олега Григорівна. – Там усе закінчується смертю Юди, і в принципі вся оповідь іде від його особи. А ми все-таки трохи змістили акцент на Христа, адже у нас зараз такий час, що ми мали дати людям світло в кінці тунелю.
– Саме так, – продовжує режисер-постановник. – І якщо у автора була просто музика в кінці, то ми це проспівали. Хор співає надривно, сильно, пристрасно. І в момент вознесіння Христа відбувається відродження. Він повертається до нас і навертає натовп до покаяння. Віра повертається до нас, істинна християнська віра… Хор і оркестр усе зробили прекрасно! Солісти теж чудово справилися зі своїми ролями. Я навіть не думав, що Вадиму Перевознікову (головний диригент театру – Авт.) вдасться з нашими артистами досягти такого рівня. Вистава складна, і перед кожною йдуть репетиції, щоб тримати все у тонусі.
